Головним (і першим у порядку денному) питанням 44-ї сесії Прилуцької міської ради був звіт міського голови Юрія Беркута про роботу виконавчих органів ради з 1 квітня 2006 року по 1 липня 2008 року. Зважаючи на важливість теми, на сесію прибули численні запрошені (загалом їх виявилося втричі більше, ніж депутатів): голови комітетів самоорганізації населення та громадських об’єднань, керівники підприємств, організацій, установ, відділів та управлінь міської ради. Через велику кількість присутніх розгляд першого питання відбувся не в сесійній (де традиційно проходять пленарні засідання сесій), а в актовій залі міської ради, значно більшій за розмірами.
За сприяння Почесного громадянина міста, мецената Юрія Коптєва встановлюються партнерські зв’язки між Масісом і Прилуками. Як перший крок на шляху до подальшої співпраці, 22 серпня наше місто відвідала вірменська делегація. Перша розмова з прилучанами видалася щирою і по-родинному теплою. Це природно, адже українці (як втім і вірмени) добре відомі всьому світу своєю гостинністю.
Дорогі прилучани – вчителі, учні, батьки! Добігають свого кінця останні серпневі дні, і незабаром шкільний дзвоник знову покличе за парти прилуцьких дітей. 1 вересня тисячі місцевих учнів розпочнуть навчання у гімназіях та школах Прилук, більш ніж півтисячі першокласників уперше переступлять шкільний поріг, аби день за днем, рік за роком осягати розумне, добре, вічне. Щастя вам, здоров’я, злагоди в родинах і нових досягнень у роботі й навчанні! Юрій БЕРКУТ, міський голова
Напередодні найголовнішого державного свята, Дня Незалежності, чотирнадцять юних прилучан в урочистій обстановці отримали основний документ, який засвідчує належність до держави - паспорт громадянина України. Схвильованих і по-дорослому серйозних юнаків і дівчат привітав міський голова Юрій Беркут, державний наставник, начальник відділення громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Прилуцького МРВ УМВС, майор міліції Валентина Тищенко, голова ради старійшин міста Прилуки Михайло Ющенко.
Як відомо, незаперечні факти свідчать про те, що у 20-30-х роках минулого століття режим політичних репресій в Україні планувався і створився прибульцями. Адже сама верхівка Комуністичної партії (більшовиків) України (КП(б)У) складалася переважно з російських великодержавників неукраїнського походження, готових виконати будь-який наказ із Москви.
Немає жодного українця серед тих, хто безпосередньо організовував Голодомор на союзному та республіканському рівнях. Що ж стосується дійсно українських комуністів, то сталінський режим їм не довіряв ніколи. Навіть слухняне керівництво КП(б)У не влаштовувало Москву.
Постановою ЦК ВКП(б) від 22.10.1932 р. для доведення запланованого геноциду українців до бажаних результатів в Україну виїжджає Молотов з поплічниками. Важко було працювати цим катам на українських землях. Важко, перш за все, тому, що на рівні районного компартійного та радянського керівництва і нижче працювали ще національно свідомі українці, які часто-густо, ризикуючи власним життям, робили все можливе для того, щоб уберегти власний народ від голодної смерті.
Ось чому горезвісною Постановою ЦК ВКП(б) і РНК УРСР від 14.12.1932р. усі ці українські керівники називалися «саботажниками з партквитками у кишені», які провалюють завдання партії. Всі ці люди внаслідок виконання цієї Постанови неукраїнським складом ЦК КП(б)У та органів ДПУ всіх рівнів були розстріляні, засуджені та виселені. На їх місця стали «вірні ленінці» з Росії. Боронити українських селян уже не стало кому, і найстрашніший геноцид в історії людства таки відбувся на найурожайніших українських землях.
Окупаційна антиукраїнська влада за власної ініціативи листом від 14.12.1932 р. вдруге забирає все зерно у селян разом із насіннєвим фондом. Але московському більшовицькому керівництву і цього було замало. Тому 2 січня 1933 року воно видає «Директиву ЦК ВКП(б) обкомам, райкомам та ЦК союзних республік про затвердження плану хлібозаготівлі на січень 1933 року та про встановлення Україні граничного терміну виконання повністю річного плану хлібозаготівлі та хлібоздачі», підписану особисто Сталіним.
Цей документ по суті був смертним вироком українському селу, бо в ньому за невиконання завищеного до нереальності плану хлібоздачі в селах наказувалося забирати все їстівне: соління, картоплю, городину і т.і. Для індустріалізації та колективізації все це було непотребом. А от для голодної смерті мільйонів невинних людей служило необхідним заходом більшовиків. І смерть саме після цієї директиви Кремля за наступні півроку зібрала на українських землях свій страшний урожай у мільйони жертв.
Із розмов з людьми старшого покоління, зокрема, з батьками, мені стало відомо про жахливі факти того страшного Голодомору. А народився я саме в тому голодоморному 1933 році, і, звичайно, особисто не міг бути свідком тих трагічних подій. Зате добре і чітко пам’ятаю розповіді людей, які пережили сумнозвісний страхітливий час. Запам’яталась розповідь про те, як одного разу чоловік похилого віку, не дійшовши кількох кроків до «Торгзіну», звалився на землю і тут же помер. Хто був свідком цієї трагедії, звернули увагу на руку цього чоловіка, яка була стиснута в кулак. Коли її розчепили, побачили на долоні золоту монету вартістю в 5 російських рублів. Видно, до останнього часу зберігав її чоловік, щоб обміняти на продукти харчування. Це був період, коли такі продукти можна було отримати в обмін на коштовні речі лише в магазинах згадуваного вище «Торгзіну», що розшифровується - торгівля з іноземцями.
Мати розповідала, як вона з батьком змушена була таким чином поздавати всі наявні у них коштовності, зокрема, весільні обручки і серги, в обмін на продукти харчування. Адже того пайка, який видавали батькові як службовцю, не вистачало на сім’ю з чотирьох чоловік.
Сумні і трагічні події Голодомору 1932-1933 років знайшли своє відображення і в поетичних рядках нашої землячки, поетеси Любові Забашти, яка разом зі своєю родиною також перенесла тяжкі випробування того періоду.
Голодомор! І нас торкнувся ти
Там, на Прилуччині, в отецькій хаті.
Опухлі ходять сестри та брати
І ні шкуринки хворому дитяті.
Нас семеро... Як вижили ще ми
У ту важку годину людомору!
Ходили поміж мертвими людьми...
Кора й лушпиння - голоду презент.
Вже варить кропиву і гичку моя мати,
А ми везем останнє шмаття з хати
Для обміну...
Саме в обмін на коштовні речі в «Торгзіні» сім’я Любові Забашти змогла отримати деякі продукти, щоб врятуватися від голодної смерті:
Нас врятувала повниця вінчальна
Та ще оте колечко обручальне,
Які лишилися від давніх мирних днів.
В торгзин скарби понесла моя неня
І мали ми муки хоча б по жмені
На деруни голодній дітлашні.
Тому і вижили...
Ті деруни та власна бараболя,
Посаджена в дворі (не мали ж поля!)
Були рятунком цілої сім’ї.
Про ще більш жахливий випадок ми дізналися, коли по сусідству в комунальному будинку поселилася Ю.І.Антонова, тоді третій секретар Прилуцького РКП України. З нею проживала, як домашня робітниця, жінка, яку ми називали тіткою Ольгою. Скільки її пам’ятаю, ніколи не бачив у неї посмішки чи веселого виразу обличчя. Як стало згодом відомо, саме вона в голодну зиму 1933 року умертвила своє немовля, яким харчувалася, рятуючись від голодної смерті.
Завжди, коли про це згадую, стає моторошно на душі. Виникає почуття огиди і гнівного осуду тих злочинців, під чиїм шаленим керівництвом люди були доведені до такого страхітливого стану.
Анатолій РИЖЕНКО.
03.09.2008
Світ чаю Тетяни Маркєлової
Невеликий магазинчик «Світ чаю» у центрі Прилук не помітити неможливо. Бо вабить він городян і гостей нашого міста запашним, неповторним кавовим ароматом, розмаїтим асортиментом екзотичних сортів чаю й кави. Господарює у «Світі чаю» Тетяна Маркєлова. Свою справу Тетяна Іванівна розпочала чотири роки тому, а нині її магазин користується популярністю серед прилучан, має численних пос-тійних відвідувачів.
Без фольклорного ансамблю «Калина», що діє при міському Будинку культури, неможливо уявити жодне народне свято. Колоритні артисти прикрашають своїм співом як міські мистецькі заходи, так і дійства, що відбуваються далеко за межами Прилук. Очолюваний Марією Петренко колектив - постійний учасник Сорочинського ярмарку. Не стало винятком і цьогорічне літо. «Калинові» мелодії зачарували гостей Сорочинець і принесли прилучанам друге місце, диплом та подарунки фестивалю народної творчості, де змагалося майже 60 колективів із 20 областей України.
З метою організації та проведення призову громадян України 1983-1990 років народження на строкову військову службу та органі-зованого відправлення призваних до військових частин восени 2008 року рішенням виконкому міської ради утворено призовну комісію.
За даними управління статистики в Прилуцькому районі, будівельними підприємствами Прилук за п’ять місяців поточного року виконано робіт на суму 57513 тисяч гривень, що на 28,6% більше, ніж у січні-червні минулого року. У червні 2008-го обсяги виконаних робіт проти відповідного місяця попереднього року збільшились на 87,7%.
20 - 21 вересня у Прилуках відбудеться Перший Міжнародний Воздвиженський ярмарок Прилуччини, участь у якому візьмуть підприємства, народні умільці та творчі колективи з України, Росії, Білорусі, Польщі, Вірменії, Литви, Італії та інших країн. На ярмарку будуть широко представлені всі галузі промислового виробництва, сільське господарство, товари народного промислу. На гостей і учасників заходу очікує широка культурна програма.
