|
|
|
|
  |
 |
|
||||||
 |
 |
|
|||||||
 |
Прилуки: Мандруйте, панове! |  |
 | 28-07-2010
До вже існуючих статусів Валентини Макаренко, викладачки фізики й електротехніки (м. Комунарськ Донецької області), завідувачки бібліотекою КБ "Пожспецмаш" та заступниці начальника відділу кадрів НГВУ (м. Прилуки), останнім часом додалися нові – громадська діячка, репортер, співачка й затята мандрівниця.
До 1990 року динамічна пані відвідала більшість республік СРСР. Перше турне в далеке зарубіжжя (Румунія, Туреччина) здійснила через рік. 2009 року, згідно з туристичним маршрутом "Віват, Барселона" (Польща, Чехія, Німеччина, Італія, Франція, Монако, Іспанія, Швейцарія), упритул познайомилася з країнами Західної Європи. У травні 2010-го мандрівка в Європу повторилася, завдячуючи вже іншому маршруту - "Травневі арабески" (Словаччина, Австрія, Голландія, Бельгія, Франція). Своїми враженнями від цьогорічної подорожі Валентина Іванівна охоче поділилася з "Градом". "Прагнення людини до пізнання світу – категорія вічна, - розпочала розмову моя візаві. – Древні римляни цю думку ствердили знаменитим афоризмом Via est vita (дорога – це життя). І слава Богу, що наші проекти тепер може успішно реалізовувати прилуцьке турагентство "Аладін". - Розкажіть, будь ласка, що вражає українського туриста, котрий уперше перетинає державний кордон? - Дороги. Уявіть широку автостраду із шестирядним рухом транспорту, добре оснащену засобами інформації. Обабіч - ремонтні й заправні станції, кафе, закусочні... Скрізь шляхи освітлюються не лише вночі. Під час густих туманів лампочки автоматично вмикаються спецдатчиками. Їхати гладеньким автобаном – одне задоволення! Шлях пролягав здебільшого через мальовничі соснові ліси, хутори, села, містечка. Око радували невеличкі, але старанно оброблені, нібито гребінцем причесані, поля яскраво-зеленої озимини і рапсу, рожево-білі корони фруктових дерев. Між ними – гостроверхі зелені будиночки під червоною черепицею.
- Чи легко нині перетинаються кордони? - Без жодних прикордонних і митних формальностей ми переїздили із країни в країну тих держав Західної Європи, котрі підписали Шенгенську угоду.
- Яка країна найбільше припала до душі? - Словаччина. Патріотизмом мешканців, котрі сповідують ідею національної гідності (їхня безмежна любов до рідних традицій, мови, історії колоритно демонструвалася на урочистостях до Дня міста в Кошеці). Гостинністю курортного міста Попраду, де нас люб’язно пригостили мінеральними водами й купанням у джакузі. Високою екологічною культурою. Вразила ідеальна чистота Братислави з її квітковими композиціями скверів, парків (там не існує поняття "сміттєзвалище"). На всіх автобанах для міграції тварин відведені спеціальні переходи. До мінімуму зведена кількість вихлопних газів: основний вид транспорту - велосипед.
- Власне обличчя має кожна країна. Отож, чим Вас полонили арабески (орнаменти) інших європейських країн? - Австрія – архітектурою. Віденські будинки, собори, Шонбруннський палац (резиденція австрійських імператорів) – ці величні готичні споруди мають неповторний шарм. Як і унікальні пам’ятники Бельгії. Скажімо, бронзовий хлопчик Манекен-Піс, знаменитий "Атоміум" - велетенська споруда, що являє собою збільшений у мільярди разів атом заліза. А також – популярне містечко "Міні Європа", на території якого в одну двадцять п’яту натуральної величини відтворені славетні пам’ятки Європи. Тут і Собор Паризької богоматері, і Тріумфальна арка, і Ейфелева вежа, і Біг-Бен, і Гран пляс, і Пізанська вежа... Цікаво, що всі ті архітектурні творіння в чудовому стані - свідчення бережливого ставлення держави до національних духовних надбань. До культури, прогрес якої забезпечується не стільки прибутками туристичних фірм, скільки високою культурою громадян.
- Валентино Іванівно, Ви забули про Голландію. - Ні. Голландія – окрема розмова. Велика нація маленької країни протягом усієї своєї історії бореться з руйнівною силою моря. Звідси характерна риса її пейзажу – дамби й вітряки. Останні пристосовують для відкачування води з перенасичених ділянок у ріки й канали. Кожен відвойований у моря клаптик землі цінується на вагу золота. Вирощують голландці сільськогосподарські продукти й квіти. Знамениті на увесь світ голландські тюльпани. В Амстердамі пощастило відвідати центральний квітковий базар. Дивовижна феєрія, позначена буйством фарб! Поруч з дитячими іграшками і кломпами (старовинним дерев’яним взуттям) красувалися квіти на будь-який смак. За останні гроші придбала кілька цибулин амариліса, глоксинії, жоржини і гладіолусів.
- Вони дорого коштують? - У Європі все дорого. За найневибагливіший сувенір слід викласти від 3,5 до 5 євро. За квіти й того більше. Повірте, ні на що не вистачало грошей. У кошторис путівки з причин кризи не увійшла вартість багатьох екскурсій і харчування. Окрім сніданків. Тож у Європу їхали зі своїм салом, ковбасою, консервами, хлібом...
- А чим же вас пригощали зранку? - Пропонувалися на вибір кілька сортів йогурту й кислого молока, шинка, варені яйця, смажені ковбаски, овочеві салати, каші, хліб, булочки, вершкове масло, джем, мед, кава, молоко, чай... Продукти відмінної якості.
- Фінальною арабескою стала Франція. Це вже друге з нею побачення? - Так, друге побачення з Францією, але перше рандеву з Парижем, містом, у якому європейська цивілізація досягла найвищого розквіту. Знаєте, здивували черги – на атракціони, виставки, в театри, концертні зали, музеї та... кінотеатри. Так, саме в кінотеатри (держава останнім часом підтримує вітчизняне кіновиробництво).
Численні екскурсії містом переконали, що Париж – це свято. Нині, заплющивши очі, яскраво бачу Собор Паризької богоматері, Лувр (точніше, образи Джоконди, Венери Мілоської, Ніки Самофракійської) та вечірній Париж із висоти Ейфелевої вежі.
- Ресторани відвідували? - Звичайно, ні! Утім, троє наших туристів, нуворишів із Дніпропетровська, побували в знаменитому "Мулен Руж", заплативши по 120 євро за один тільки вхід.
- Чи відчули ви на собі французьку галантність? - Європейці справляють враження людей спокійних, упевнених, доброзичливих. Французи – й поготів! У Страсбурзі наші туристи ненароком відстали від екскурсії. І місцеві жителі блискавично відреагували: не тільки пояснили, куди йти, а й супроводили бідолах до готелю.
- Мовний бар’єр не став на заваді? - Анітрішечки! Порозумілися за допомогою схем, цифр, жестів, міміки. Урешті-решт – інтернаціональної лексики. Проте одну-дві з п’яти мов інтернаціонального спілкування знати б не завадило!
- Дякую за інтерв’ю. Везіння Вам і наснаги! Клара Алексєєва За матеріалами газети "Град Прилуки" № 30 від 28.07.2010 року
|
|
| © Інститут Трансформації суспільства 2004-2010 При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на www.pryluky.osp-ua.info є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів. Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23 email: editor@osp.com.ua | |||
|
|
[версія для друку]
[обговорити на форумі]
[підписка на розсилку]
Чергове засідання комітету самоорганізації населення №6 мікрорайону військових містечок, яке пройшло 27 серпня, було не тільки розширеним – з представниками ради ветеранів і старшими будинків, а й виїзним – до міської ради. На порядку денному стояло одне питання: проїзд територією мікрорайону важковагового транспорту і його наслідки.
У понеділок, 30 серпня, на будівельному майданчику в історичній зоні Прилук з’явився сам Юрій Коптєв. І не один, а в оточенні мера міста Юрія Беркута та секретаря міськради Володимира Папазова. Вони поважно походжали сквером, що гарнішає на очах, і оцінювали результати виконаної досі роботи.
Юрій Беркут: Керівництво міста й підприємство без піару, а з глибоким, щирим співчуттям сім'ям постраждалих допомогли в організації поховань їхніх рідних. КП "Прилукитепловодопостачання" взяло на себе всі витрати, виконавчий комітет виділив матеріальну допомогу сім'ям постраждалих, хоча ми всі розуміємо, що це жодною мірою не компенсує рідним втрату годувальників.
6 серпня в сесійній залі Прилуцької міської ради за участі представників платників податків (у тому числі й великих), підприємців та їх громадських організацій, керівництва і провідних фахівців Прилуцької ОДПІ відбулося засідання "круглого столу" на тему "Обговорення проекту Податкового кодексу України".
Чому регіонали не побоялися підняти ціни на газ буквально напередодні місцевих виборів? Хто й навіщо стежить за п’ятьма прилуцькими бютівцями? За що може поплатитися своїм кріслом директорка комунального телебачення Вікторія Сак? – відповіді на ці та інші запитання прозвучали на прес-конференції депутатів Прилуцької міської та Чернігівської обласної рад, що відбулася 5 серпня.