bolsos michael kors nike huarache baratas montblanc boligrafos nike outlet polos ralph lauren baratos oakley baratas michael kors bolsos new balance 574 new balance baratas boligrafos montblanc nike air force baratas polo ralph lauren baratos nike air force 1 nike huarache

cheap air jordans uk cheap mont blanc pens hollister outlet uk adidas jeremy scott uk hollister outlet cheap air jordans gucci belts uk nike shox uk cheap nike air max 90 gucci belt uk

uggs sko louis vuitton oslo nike sko polo ralph lauren dame louis vuitton norge oakley norge parajumpers norge oakley briller polo ralph lauren salg moncler jakke ray ban solbriller canada goose norge ray ban norge woolrich jakke parajumpers salg

nike blazer damskie nike blazer sklep moncler kurtka oakley praha ray ban praha abercrombie mikina polo ralph lauren praha hollister praha hollister mikina abercrombie praha michael kors kabelky hollister sk air jordan tenisky nike free 5.0 bayan nike free run bayan


Головна сторінка
Фотогалерея
Міські оголошення
Робота
Форум
Візитівка міста
Герб та прапор
Історія міста
Міська рада
 
Міська громада
Комітети самоорганізації
Громадські організації
Політичні партії
Комунальні засоби масової інформації
Сервіс та відпочинок
Стратегія сталого розвитку
Основні підприємства
Бізнес-інформація
Регуляторна політика
Інвестиційна програма міста
Міський голова
Виконком міської ради
Громадська рада
Доступ до публічної
інформації
Реєстр адмінпослуг
Міста-партнери
Проекти Ради Європи
Міські новини
ПРІОРИТЕТИ
Освіта та наука
Охорона здоров‘я
Культура
Історичні пам’ятки
Видатні земляки
Визначні дати
Спорт
Соціальна політика
Туризм
 Життя продовжується
01.10.2018
prof. ThDr. Александер Цап CSc о первом переводе Библии на греческий
- Немного скажите оСептуагинте. Очень важно, чтобы люди понимали, откуда появился перевод именно с арамейского языка, собственно с ханаанской группы, откуда потом появился иврит. Как появилась Септуагинта? 

23.09.2015
Підпишіть петицію до Президента: Гонтарєвій - люстрація, Олег Соскін - новий голова НБУ
На офіційному сайті Президента України зареєстровано петицію про призначення Соскіна Олега Ігоровича головою Національного банку України. Хто за ревальвацію гривні - підписуйте. Хто за курс 50 гривень за долар - терпіть і далі на посіда голови НБУ приладобудівельницю Гонтарєву.

29.07.2015
Новые договора с «Черниговгазом» можно подписать не выходя из дома
ПАО «Черниговгаз» напоминает, что с 1 июля поставляет газ потребителям новое предприятие – ООО «Черниговгазсбыт». И напоминает, что в связи с этим абонентам необходимо заключить новые договора. Новые трехсторонние соглашения можно любым из четырех способов.

27.07.2015
МІСЬКИЙ ГОЛОВА ДМИТРО БАРНАШ ПРОВІВ ОСОБИСТИЙ ПРИЙОМ ГРОМАДЯН
22 липня 2015 року міський голова Дмитро Барнаш провів особистий прийом громадян. На прийомі були присутні депутат міської ради Владислав Кіча, начальник юридичного відділу міської ради Валентина Горбач та посадові особи міської ради і комунальних підприємств, до повноважень яких відноситься вирішення питань, порушених у зверненнях.

27.07.2015
В ПРИЛУЦЬКІЙ МІЖРАЙОННІЙ ПРОКУРАТУРІ ОФІЦІЙНО ПРЕДСТАВЛЕНО НОВОГО ПРОКУРОРА
20 липня заступник прокурора в Чернігівській області Денис Сірик офіційно представив нового прокурора Прилуцької міжрайонної прокуратури - радника юстиції Валерія Карася, призначеного на посаду 14 липня цього року наказом Генерального прокурора України.

всі офіційні новини >>





Українські міста в Iнтернеті

Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика

04-10-2012
 

З чого, з кого починається обитель?.. Хтось скаже – з незримої присутності в ній Бога – Господа нашого Ісуса Христа, з храмів, у яких легко й просвітлено молитися, з прочан та паломників… І матиме рацію. Я б ще додала – обитель починається з її… настоятеля або ж настоятельки.

Із сивої давнини всі монастирі будувалися навколо однієї дивовижної особистості – людини, яка щиро вірила, що навіть декілька зерняток Віри в чиїйсь душі можуть змінити наш неоднозначний світ на краще. І – робила можливе з неможливого: вірила, створювала, долаючи всі негаразди, жертвувала, вела за собою…

Восени цього року виповнюється 20 років ігуменства настоятельки Густинського Свято-Троїцького монастиря матушки Віри (в миру Віри Григорівни Таран). 30 вересня на свято мучениць Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії – у день тезоіменинігумені Віри, до Густині приїхали сотні людей, щоб привітати дорогу матушку з потрійним святом.

До обителі прибув Преосвященніший єпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней – саме владика разом з іншими священнослужителями провів святкову Божественну Літургію, після закінчення якої поздоровив віруючих з великим християнським святом і – одним із перших – привітав матушку Віру з її тезоіменинами. Щирі вітання вона отримала від представників міської та районної влади, Чернігівського земляцтва, від ігумень та монахинь інших монастирів, учнів недільної школи Стрітенського собору, численних прочан... Делегацію чернецтва з далекої Іверії (в Грузії тривалий час жив духовний наставник матушки Віри схіархімандрит Віталій) очолив тбіліський митрополит Адам. Поздоровили матушку особисто з її визначними датами відомий меценат з Москви, наш земляк Юрій Коптєв; голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко; гостя з Франції, спадкоємиця славетного роду прилуцьких полковників Горленків, який дав світові святителя Іоасафа, Вероніка Лайсет... Теплі побажання здоров’я, довгих років життя, процвітання обителі, а ще – квіти, вони були того дня безкінечними...

Вандали… шаткували капусту на мармурових плитах склепу Репніних

Початок 90-х років ХХ століття значущий в історії Православної Церкви: він пов’язаний з поверненням та відродженням її одвічних святинь.

У лютому 1994 року за благословенням митрополита Чернігівського і Ніжинського владики Антонія матушка Віра була призначена настоятелькою Густинського монастиря. Чи знала, чи передчувала вона, що чекає на неї на території колись процвітаючої обителі?..

У різні часи протягом попередніх 400 років помолитися сюди приїздили та приходили пішки константинопольський Патріарх, святитель Димитрій – митрополит Ростовський, відомі світу діячі Православ’я, архімандрити та старці, Григорій Сковорода і Тарас Шевченко... До неї – через замістянські луки – бігав маленький Іоаким Горленко, майбутній святитель Іоасаф Бєлгородський... Певно, знала матушка, що буде нелегко, що труднощів не уникнути, але йшла за промислом Божим – туди, куди послав її Господь, і була готова до всього... Тепер, озираючись на роки невтомної жертовної праці, на те, що довелося пережити, перестраждати, тепер, дивлячись на монастир, який перетворився на райський куточок нашої грішної землі, ні про що не жалкує. І якби можна було перевести стрілки Часу назад, усе одно обрала б Густиню.

…Настоятелька приїхала до Густинського монастиря разом з матушкою Олександрою, своєю келійницею, вірною помічницею, яка була ладна розділити з нею всі незгоди. Матушка Ангеліна, остання з насельниць обителі, розгромленої в 1959 році, вже чекала на них у Густині (на той час вона мешкала в Прилуках, але, почувши про відродження обителі, покинула все й поспішила туди).

Густиня зустріла їх холодною зимою та купою жахливих руїн. Усе перебувало в стані гіркого запустіння, повсюди – припорошений снігом багаторічний бур’ян, некошені трави, що перетворилися на велетенські дерева, гори сміття, брудного мотлоху... У приміщенні колишнього Воскресенського (Мазепинського) храму вода стояла по щиколотки, всі старовинні фрески були забілені, зі стін падала штукатурка... Скла не було в жодному вікні. Ніде ні скла, ні цвяха, ні звичайної ковдри… У фамільному склепі князів Репніних, благодійників монастиря, були пошкоджені родові усипальниці, на мармурових могильних плитах вандали шаткували капусту… Територія монастиря була сплюндрована й занедбана настільки, що, здавалося, вдіяти вже нічого не можна. Більше 30 років стояла над Густинею ніч, мовчали її понівечені храми. Петро-Павловський храм, який колись малював наш Кобзар, був спотворений ущент… І давно вже (здавалося, назавжди!) відлетіли із заплавини Удаю лебеді, які надавали обителі неповторної краси і сприймалися усіма як знак особливого Божого Покровительства для неї...

Проте в ігумені не опустилися руки – пішла до людей, розпочала діалог з владою, виступила по радіо; з’явилися перші публікації в пресі… Представники влади, поспілкувавшись з ігуменею, відчувши в ній істинну поборницю Православної Віри, притаманну їй високу Духовність, стали підтримувати її благородні починання. Хоча спершу й сумнівалися, чи під силу жінці-чужинці без фінансів, зв’язків, потужної чоловічої підтримки підняти обитель з руїн?.. Багато хто з них, до речі, згодом став прихожанином густинських храмів і тепер уже їздить до матушки – за духовною порадою, благословенням, теплою розмовою...

Молилися під відкритим небом

Починати все з чистого аркуша – нелегко. Будувати храми, займатися благоустроєм великої території, потім прикрашати ці храми фресками – справа далеко не проста, але ж з Божою допомогою – здійсненна…

Нас не лякали труднощі, ми не звертали уваги на побутові незручності… – згадує матушка Віра. – Вище за все була Віра – вище за все суєтне, земне, проблемне… Працювали, бо знали – кожна складна справа, що не під силу людині, під силу Господу. Він увесь час був з нами, ми постійно відчували Його присутність… Інколи потрапляли у глухий кут: ні грошей, ні будівельних матеріалів, ні транспорту, ні працівників… Що і як робити далі? Здавалося б, повна безвихідь. Раптом через деякий час проблема вирішувалася: по наших молитвах небеса посилали диво, посилали підтримку потрібних людей… А молилися ми певний час – до першого відреставрованого й освяченого храму – просто неба, на снігу, під вечірніми зорями або ж у ранкових сутінках… Наші молитви були почуті, бо щира молитва до Бога має безмежну силу…

Завдяки невтомній подвижницькій праці ігумені, послушниць, допомозі влади, благодійників і прочан монастир змінювався на очах – за перші десять років було відроджено й відновлено практично все, що руйнувалося десятиліттями. Збудовані заново, відреставровані монастирські храми, відремонтовані та дбайливо облаштовані родові усипальниці князів Репніних і родини Горленків, сестринські корпуси, мала дзвіниця, огорожа… Були створені господарчі служби, різноманітні майстерні з традиційних чернечих ремесел. Архітектурна пам’ятка рідкісної краси, наша багатовікова національна святиня засяяла – обитель перетворилася на доглянутий, благодатний куточок Чернігівської землі, до неї знову повернулися лебеді…

Матушка знала, що говорила, передрікаючи всім скептикам:«Пройде час, і ви побачите Густиню у славі її»…

При цьому Густинський монастир – не архітектурні барокові принади і не мертва музейна споруда. У ньому мешкають і трудяться, моляться за всі гріхи людства ті, хто вирішив присвятити себе Богові. У ньому живе справжній дух православної культури, він – твердиня істинної християнської Віри, центр високої Духовності, справжня православна перлина, яка дає всім нам надію на Спасіння...

Ігуменський посох – важкий. Бути господинею монастиря (а він – великий складний господарчий організм) – означає бути всім одразу: менеджером, будівельником, адміністратором, педагогом та психологом. Це особлива мудрість і креативний розум, духовна глибина. Це велика відповідальність і жертовність, це покликання, благословення небес. Доля... Скільки стоїть за цим молитов і невтомної праці, безсонних ночей та нервів, знає вона одна… Але ж несе свій нелегкий хрест матушка Віра достойно, з честю. І головним підсумком 20-річчя її ігуменства є відроджена Густиня, куди поспішають люди з усіх куточків Землі.

Будувати храми власних душ

 

Так, Густиня змінилася не тільки зовні, а й усередині: внутрішня краса обителі – в її щоденній духовній праці. Має рацію матушка ігуменя, коли говорить:

Монастир – це насамперед живі люди, їхнє щоденне життя, їхні молитви, служіння Господу Богу і людям. Преподобний Іоанн Лествичник писав, що «свет монахам – ангелы, а миру всему – монахи»…

Ігуменя Віра відродила в обителі чернече життя в кращих традиціях православного чернецтва, спираючись на досвід своєї духовної матері схіігумені Серафіми, ченців Глинської пустині (матушка – духовне чадо глинських старців), свого наставника схіархімандрита Віталія... Центром цього життя є богослужіння. У монастирі моляться цілодобово – з дня його четвертого відродження, з 1994 року, молитви не припиняються ні на мить ні вдень, ні вночі… Створена нею монастирська громада живе, як дружна сім’я, у якої спільні радощі й біди. Матушка береже найстарших, найшановніших сестер-схимниць, постійно працює над душею кожної молодої насельниці.

Моральний авторитет настоятельки великий та незаперечний не тільки в стінах монастиря і в межах нашої єпархії – її поважають і шанують чиновники київських кабінетів, депутати всіх рівнів, ігумені й монахині українських, грузинських, російських монастирів, котрі приїздять до матушки у визначні свята, аби помолитися та поспілкуватися з нею. Поспішають до неї за духовною порадою священнослужителі з Одеси, Тбілісі, Москви, Єрусалиму, земляки з Черкащини, творча інтелігенція Чернігівщини та Київщини, звичайні прочани, вихованці духовних семінарій… Така проста й мудра в спілкуванні, завжди щира, усміхнена… У ній немає зайвого релігійного пафосу та фанатизму, є розуміння – вона вміє розуміти і любити всіх. Бо вважає, що любов – найголовніше, що ми маємо в цьому житті і що залишиться після нас. Матушка Віра не ділить людей за посадою чи соціальним статусом, її серце належить однаково всім – вона прийме і вислухає кожного (при цьому, спілкуючись з нею, чомусь віриш, що саме тебе вона любить більше за інших!)… З легким сумом згадує матушка про одну з найближчих їй людей – звичайну прилуцьку жінку Зінаїду Мусіївну Івахненко (на жаль, Зінаїди Мусіївни не стало в цьому році), яка разом зі своєю родиною безкорисливо допомагала їй відроджувати обитель і всі ці роки була справжнім другом монастиря… Зінаїда Мусіївна не мала посад, маєтків, статків, лише Віру та любов…

Монастир і особистість його настоятельки мають величезний цілющий вплив на долі окремих людей та нашого краю в цілому. Людей обитель робить кращими, спонукає задуматися над тим, що таке сумління, доброта. Теплі молитви насельниць до святителів, до Бога зберігають і захищають нас від бід та нещасть…

Відчуваю радість, – зізнається ігуменя, коли бачу, що люди, які стикнулися з обителлю, приймають Святе Хрещення, сповідуються, причащаються, знаходять свою дорогу до Бога… Ніщо матеріальне не вічне, вічна лише душа… Будуючи храми з цегли, потрібно щодня будувати храми наших власних душ…

За її ініціативи в Прилуках, у приміщенні міської лікарні, облаштована молитовна кімната, відроджений, як частина монастирського подвір’я, Свято-Стрітенський собор і створена при ньому недільна школа. На заняття до дітлахів частенько приїздить і сама матушка, вчить їх співати, розповідає цікаві біблійні історії… Видавництво книг, буклетів, телепередачі на православну тематику, турбота про немічних, інвалідів, стареньких… Вона невтомно працює над розвитком духовності та православної культури, займається просвітницькою і місіонерською, милосердною та благодійницькою діяльністю… Одні з найцікавіших проектів, втілених ігуменею Вірою в життя, – книги – історичні дослідження про Густинський монастир, Стрітенський собор та щойно видані перші числа журналу «Густинський вісник»…

 

 
Тому й крутиться земна куля

Матушка Віра завжди говорить, що вона – така ж сама послушниця перед Божою Матір’ю, як і всі інші сестри: чернечі обітниці, які вона дала в молоді роки, в непрості для Православ’я часи, святі й радісні для неї. Якийсь час вона жила черницею в миру, працювала в Смілянській церкві на рідній Черкащині псаломницею, регентом… Про посаду ігумені не мріяла і навіть не думала… Але ж у Бога були свої плани на неї. Він влаштував, зробив так, як вважав за потрібне.

…Спочатку – черниця, а вже потім – управителька обителі, наставниця і матір для молодих. Сестри, які прийняли в обителі постриг, стають її духовними доньками на все життя. Велике це таїнство – вводити в чернечий світ, велика відповідальність – розділяти їхні скорботи, піклуватися і молитися за них щодня… Вони всі такі різні, кожна – неповторна індивідуальність і потребує особливого підходу та розуміння.

Монастирський устав з його непростими правилами, побут, праця, молитви, канони і акафісти… Послух, лагідність… Наука спасіння душі – складна і висока наука. Узагалі-то, жіноче чернецтво – великий подвиг, бо чоловікам повсюди завжди легше… Але ж сестри щасливі, як це не дивно для нас… Щасливі і вільні, хоч й це нам важко зрозуміти.

Один старець з Валаамського монастиря якось сказав своїм браттям (тепер цей вираз монахи всього світу передають із вуст в уста): «Якби люди знали, як важко нести чернечий подвиг, ніхто б не пішов у монахи. Але якби знали, яка нагорода чекає нас у небесному житті, якщо ми достойно пройдемо свій шлях, у ченці пішли б усі…»

Безперечно, матушка Віра – унікальна, незвичайна людина. У своїй Вірі, в біографії, в цільності характеру, у ставленні до людей, до головної справи свого життя…

Монастир став для неї, як і для всіх насельниць, рідною домівкою. Вона збудувала цей дім сама, внесла донього порядок, мир, благополуччя. Теплом свого серця оживила суворе монастирське життя, наповнила його високим духовним змістом і величчю, інтелігентністю, красою і сердечністю… Матушка ігуменя має багато церковних та світських нагород, але ж найбільша з них – повага, любов людей. Вона пишається своєю великою родиною і Густинею – ось найдорожчі нагороди життя. Уже завтра почне свій відлік 21-й рік її ігуменства, а це означає, що зранку знову турботи і праця, нові радощі й проекти (найбільше послухів у монастирі, як не дивно, у самої настоятельки)...

Декілька років тому, вітаючи з подібним ювілеєм одну зі своїх колег, ігуменю з 30-річним стажем, подумала: 30 років очолювати монастир – це так багато, так відповідально! А ось уже й сама дожила до своєї визначної дати. Роки летять, а ще стільки всього потрібно зробити!..

Монахи – великі молитвеники. За весь білий світ, за всі людські гріхи і немощі, за наші страждання та спокуси. Усі їхні молитви возносяться до неба, збираються там у блакитну хмарину і повертаються до нас добром і благополуччям. Може, тому ми ще й живемо, тому й крутиться земна куля, народжуються діти, що вони моляться за нас…

Ідуть роки. Злітають з монастирських лип перші осінні листочки, краплі дощу, сніжинки... У густинських храмах – делікатна тиша під час Літургії, чути тільки голос священика та шепіт тих, хто молиться поруч… Скоро настане вечір, потім ніч, усі розійдуться по келіях, заснуть після клопіткого дня. Лише вікно в домі ігумені світитиметься до ранку… Вона буде тихо молитися за всіх нас, за те, щоб янголи-охоронці не покидали нічиїх осель і доль…

ХХІ століття котиться в очі, як ранкове сонце… Життя продовжується…

За інформацією газети “Відомості Чернігівщини” Лілія Черненко

[версія для друку]
[обговорити на форумі]
[підписка на розсилку]
31.03.2016
ОГОЛОШЕННЯ Здійснюємо набір випускників 9-11 класів на 2016-2017 н.р. для навчання в Європі
Інститут трансформації суспільства реалізує освітній проект по навчанню української молоді в навчальних закладахСловаччини та Польщі. Проект направлений на здобуття сучасної конкурентноздатної освіти  молоддю України. Набір до університетів Польщі і Словаччини проводиться серед випускників загальноосвітньої школи. 

11.03.2016
Монографія О.І. Соскіна "Народний капіталізм: економічна модель для України"
Пропонуємо ознайомитися з монографією Олега Соскіна, директора Інституту трансформації суспільства, професора Національної академії управління, Голови Української Національної Консервативної партії.  

10.09.2015
Антинародний режим Порошенка перевершив Кучму і Януковича
Вчора, 9 вересня, сталася безпрецедентна подія. Голову Чернігівської обласної ради Миколу Звєрєва, який брав активну участь у Революції Гідності, боровся на Майдані, а потім у найскладніші часи, коли Чернігівська обласна рада залишилась без голови, погодився її очолити, провів всю підготовчу роботу для реформи місцевого самоврядування, при чому Чернігівщина була обрана як експериментальна область, не пустили на засідання Ради регіонального розвитку, членом якої він є. Просто якісь охоронці не пустили голову обласної ради на засідання Ради регіонального розвитку.

12.08.2015
Премьер поручил проверить наличие лекарств в регионах
Министерству здравоохранения Украины поручено проверить наличие вакцин и медпрепаратов в регионах. Об этом заявил в ходе заседания Кабинета министров заявил глава правительства Арсений Яценюк, передает корреспондент «Аналитической службы новостей».

12.08.2015
Отравление арбузом: первые симптомы и хитрый способ проверить, есть ли в ягоде яды
Лето - время, когда чаще всего происходят пищевые отравления, связанные с употреблением ранних арбузов и дынь. Причин тому несколько. Ранние фрукты часто содержат повышенное количество нитратов, способных вызвать серьезное отравление. Также не всегда соблюдаются правила транспортировки и хранения.

всі міські новини >>



Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют




© Інститут Трансформації суспільства 2004-2021
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на www.pryluky.osp-ua.info є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів. Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23
email: editor@osp.com.ua
TyTa